очамрілий
ОЧАМРІЛИЙ, а, е, розм., рідко. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до очамріти. Вчора, очамрілий від несподіванки, він.. не зумів як слід розпитати сусідку (Дмит., Розлука, 1957, 51); Байдило підсунувся до зовсім очамрілого попа (Речм., Весн. грози, 1961, 59).
2. Те саме, що очманілий. * У порівн. Іван Іванович ішов, немов очамрілий, збиваючись з дороги, б'ючись об мури та паркани (Дмит., Наречена, 1959, 74).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | очамрілий | очамріла | очамріле | очамрілі |
Родовий | очамрілого | очамрілої | очамрілого | очамрілих |
Давальний | очамрілому | очамрілій | очамрілому | очамрілим |
Знахідний | очамрілий, очамрілого | очамрілу | очамріле | очамрілі, очамрілих |
Орудний | очамрілим | очамрілою | очамрілим | очамрілими |
Місцевий | на/у очамрілому, очамрілім | на/у очамрілій | на/у очамрілому, очамрілім | на/у очамрілих |