очманіло
очманіти
ОЧМАНІТИ, ію, ієш, док., розм. Утратити здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одуріти. Сафрон, очманівши од переляку і злості, плутався під ногами бандитів (Стельмах, II, 1962, 203); - Очманів хлопець, та й годі, дня без неї прожити не може (Зар., На .. світі, 1967, 101); Кінь ніби очманів, він не чув Гнатового канчука і .. задкував до прірви (Тют., Вир, 1964, 71).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | очманію | очманіємо |
2 особа | очманієш | очманієте |
3 особа | очманіє | очманіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | очманів | очманіли |
Жіночий рід | очманіла | |
Середній рід | очманіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | очманіймо | |
2 особа | очманій | очманійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | очманівши |