п'яненький
П'ЯНЕНЬКИЙ, а, е, розм. Трохи п'яний. Іде додому уночі П'яненький сотник, а йдучи Собі веселий розмовляє (Шевч., II, 1963, 199); Батько були трошки п'яненькі (не зовсім п'яні ) й спіткнулись (Григ., Вибр., 1959, 92); // у знач. ім. п'яненький, кого, ч.; п'яненька, кої, ж. Трохи п'яна людина. - Я теж з задоволенням читаю рубрику про п'яненьких та їхні бешкети (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 43).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | п'яненький | п'яненька | п'яненьке | п'яненькі |
Родовий | п'яненького | п'яненької | п'яненького | п'яненьких |
Давальний | п'яненькому | п'яненькій | п'яненькому | п'яненьким |
Знахідний | п'яненький, п'яненького | п'яненьку | п'яненьке | п'яненькі, п'яненьких |
Орудний | п'яненьким | п'яненькою | п'яненьким | п'яненькими |
Місцевий | на/у п'яненькому, п'яненькім | на/у п'яненькій | на/у п'яненькому, п'яненькім | на/у п'яненьких |