п'янити
П'ЯНИТИ, ить, недок., перех. і без додатка. Приводити у стан сп'яніння. Найбільші.. мудреці із людської отари Втікають, щоб себе п'янити день у день (Зеров, Вибр., 1966, 475); Міцне вино швидко п'янило, і це сп'яніння було приємним (Шиян, Гроза.., 1956, 373); // перен. Викликати стан, схожий на сп'яніння. Дух від сіна пішов такий, що п'янить, обпоює якимось чаром (Хотк., II, 1966, 339); З плеча цівкою текло щось тепле, неприємна млость п'янила, підкошувала ноги (М. Ол., Чуєш.., 1959, 41); // перен. Збуджувати, викликати захоплення. Радість п'янила душу і хотілось кричать, плакать, обніматись, хотілось співати так, щоб лунав голос далеко, далеко... (Вас., II, 1959, 35); Слава нареченого п'янила її, запалювала кров, молоду, гарячу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 59).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | п'яню | п'янимо |
2 особа | п'яниш | п'яните |
3 особа | п'янить | п'янять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | п'янитиму | п'янитимемо |
2 особа | п'янитимеш | п'янитимете |
3 особа | п'янитиме | п'янитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | п'янив | п'янили |
Жіночий рід | п'янила | |
Середній рід | п'янило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | п'яньмо | |
2 особа | п'янь | п'яньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | п'янячи | |
Минулий час | п'янивши |