п'янкий
П'ЯНКИЙ, а, е. Який п'янить, приводить у стан сп'яніння. Під сонцем Криму, під сліпучим оком, П'янке вино біжить (Зеров, Вибр., 1966, 22); // перен. Який викликає стан, схожий на сп'яніння. П'янкі випари конвалії, дикої м'яти, васильків, полину та чебрецю змішувалися в якийсь дивний букет пахощів, що паморочив голову (Добр., Очак. розмир, 1965, 279); Бігав [Павло] з хлопцями од берези до берези і, просвердлюючи тонкі дірочки в них, пив п'янкий березовий сік (Петльов., Хотинці, 1949, 186); Пахне рослина чимсь духмяним, свіжим, річковим, паморочить трохи голову, сповняє її п'янкою втомою (Шиян, Баланда, 1957, 182); // перен. Який збуджує, викликає захоплення. Весна! Час п'янких сподівань і надій, Усе, про що мріємо, - здійсниться, буде! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 200).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | п'янкий | п'янка | п'янке | п'янкі |
Родовий | п'янкого | п'янкої | п'янкого | п'янких |
Давальний | п'янкому | п'янкій | п'янкому | п'янким |
Знахідний | п'янкий, п'янкого | п'янку | п'янке | п'янкі, п'янких |
Орудний | п'янким | п'янкою | п'янким | п'янкими |
Місцевий | на/у п'янкому, п'янкім | на/у п'янкій | на/у п'янкому, п'янкім | на/у п'янких |