падкувати
ПАДКУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. 1. Падкатися. Отаманові було шкода Миколи. Він служив йому дуже добре, працював і падкував щиро коло роботи (Н.-Лев., II, 1956, 250); Запавський сам тілько падкував коло своїх гостеньків, поучав їх (Ков., Тв., 1958, 62).
2. Бідкатися. - Нещасний хлопче! - якого лиха ти мені наробив! Що тепер діяти? - падкувала вчителька (Ков., Світ.., 1960, 92).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | падкую | падкуємо |
2 особа | падкуєш | падкуєте |
3 особа | падкує | падкують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | падкуватиму | падкуватимемо |
2 особа | падкуватимеш | падкуватимете |
3 особа | падкуватиме | падкуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | падкував | падкували |
Жіночий рід | падкувала | |
Середній рід | падкувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | падкуймо | |
2 особа | падкуй | падкуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | падкуючи | |
Минулий час | падкувавши |