пак
ПАК1, рідко ПАКИ, част., розм. 1. підсил. Уживається для збільшення експресивності висловлення, підкреслюючи значення того слова, після якого стоїть. Давно пак діялось? А серце сном нечулим, Мов павутиною, устиг час оплести... (Стар., Поет. тв., 1958, 45); - А то - дивись пак: хотів мене зв'язати! (Мирний, II, 1949, 293); // Уживається після вказівних і відносних займенників та прислівників займенникового походження, щоб підкреслити, ствердити що-небудь. - Бог покарав мене: я погорів; Уся худібонька пропала, Неначе язиком корова ізлизала... "Оце пак лихо! Глянь... коли ж воно і як?" (Гл., Вибр., 1951, 33); Кардинали, Як гадюки, в'ються Круг тіари. Та нищечком, Мов коти, гризуться За мишеня... Та й як паки? Однієї шкури Така сила... а м'ясива!.. (Шевч., І, 1951, 268); Якби пак у мене такий язик та така вдача, як у Солов'їхи, я б дала собі ради (Н.-Лев., II, 1956, 14); [Xорошунка:] Чи то пак не ваше порося ходило по майдані? (Вас., III, 1960, 250).
2. пит.-підсил. Уживається в розмові, розповіді, щоб пригадати забуте, звичайно відоме співрозмовникові, або нагадати щось. - Про що пак ми були розговорились? - спитав о. Хведор. - Про якогось Серединського, про панича (Н.-Лев., І, 1946, 124); - Як бачите, юначе, поміщик Галаган не марнує часу. Поки ви з мужиками взуєте його в постоли (чи як пак там у того Коцюбинського?) та в плечі випхаєте з маєтку, уже й нову спеціальність набуду (Головко, II, 1957, 479).
3. пит.-підсил. У сполученні з дієсловом виражає непевність, вагання. - Чи солила галушки? - пита мати. Галя задумалася, чи солила пак, чи ні? (Мирний, IV, 1955, 120); - Чи Семену пак буде годів з двадцять? (Морд., І, 1958, 64).
4. Разом з іншими частками уживається в значенні прислівників: однак, адже, проте, справді, звичайно, навпаки і т. ін. - Та чи є пак та сама душа? Як на вашу думку, пані? (Дн. Чайка, Тв., 1960, 40); [Парвус:] А нащо ти скликав у себе збори, не бувши християнином? Невже ж пак, щоб догодити жінці? (Л. Укр., II, 1951, 442); - А хіба ж я один возитиму тудою снопи? Адже ж і ти возиш. Чом би пак і тобі не розкопати, - сказав Кайдаш (Н.-Лев., II, 1956, 269); - Нехай Маруся прийде, то й витопить і страву зварить, а то ще по холоді ходитиму, та пак і топлива нема доброго... (Григ., Вибр., 1959, 29).
5. Уживається в значенні вставних слів: можливо, мабуть, імовірно, правда і т. ін. - Бог з тобою!.. Сто вовків!.. Та б село почуло! - Та воно, пак, і не сто, А п'ятдесят було (Рудан., Тв., 1959, 203); А що, пак, річка тут глибока? (Гл., Вибр., 1951, 79).
@ Де (куди) ж [,] пак - уживається для вираження сумніву в чому-небудь, повної неможливості чогось або ствердження чого-небудь негативного. [Круста:] Не диво, що всі п'яниці з римської голоти охоче йдуть у християни - де ж пак не шанувати їм такого бога? (Л. Укр., II, 1951, 405); Знову невдоволення ворухнулось у серці, але на цей раз - не так на себе самого, як на Діденка. Де ж, пак, було йому тоді до цього! У нього ж, бач, справи державної ваги. Фігура! (Головко, II, 1957, 525); - Змалечку не вчились, бо не до наук було, а виросли, уже і вчитись - так куди ж пак - ми й так уже письменні (Збан., Переджнив'я, 1960, 387); Чи [ж] пак - уживається для вираження сумніву, непевності, нерішучості або іронії. [Панса (показує на персні, що дав Руфінові) :] За гроші все можливо. [Фортунат:] Вжеж! [Парвус (з посміхом): ] Чи ж пак? (Л. Укр., II, 1951, 463); Чи [то] пак: а) уживається для означення уточнення або виправлення сказаного; тобто. [Річард:] Простіть, панове,.. час мені до школи... Чи пак до церкви... я піду... прощайте! (Л. Укр., III, 1952, 95); Та от - до старості дійшов, Чи то пак... до її порогу... (Рильський, II, 1960, 46); б) уживається для вираження іронічного уточнення або поправки. По їй [лавці] крутився хазяїн, Степан Іванович Квасюк, чи то пак - Квасюков, - це вже так він себе тепер звав (Гр., II, 1963, 261); Йде [Варя] до отари, красується біля неї з міською сумочкою в руці, з нігтями, на яких ще й лак не злиняв, з залишками накручених баранців на голові гнідої чи то пак каштанової масті... (Гончар, Тронка, 1963, 321); Ще б пак! - уживається для ствердження чого-небудь; інакше й бути не може. - Мені однаково, - промовила Жабі. - Ще б пак не однаково, - іронічно, але ласкаво промовив Михайло. - Вам зовсім не потрібно сушити собі голови, бо про все турбуватиметься Люся (Досв., Вибр., 1959, 37); - Що? Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти відвертаєшся (Тют., Вир, 1964, 396); Буде лаятися й кричати [Зоя], що інструментальники зривають їм програму. Ще б пак! Зоя - наладник цілого прольоту (Собко, Любов, 1935, 12).
ПАК2, у, ч. Багаторічний дрейфуючий морський лід, який створює міцні льодові поля в полярних басейнах.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пак | паки |
Родовий | паку | паків |
Давальний | пакові, паку | пакам |
Знахідний | пак | паки |
Орудний | паком | паками |
Місцевий | на/у паку | на/у паках |
Кличний | паку | паки |
пака
ПАКА, и, ж. 1. Велика кількість зв'язаних, скріплених мотузкою однорідних предметів. Сидорчук і ще кілька бійців почали швидко виносити з дверей великі паки паперів і скидати їх у кузов (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 20); Дівчина не полінувалася і розв'язала паку книг (Мартич, Друзі.., 1962, 16); Сіно краще зберігати в паках, кормову солому подрібненою (Хлібороб Укр., 7, 1966, 17).
2. Ряд, сукупність складених один на одний предметів; стос. - Оту паку боргових документів візьми й перевір (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 49); - У них знайдено цілі паки порожніх медичних грілок (Кучер, Трудна любов, 1960, 446); Якщо зокола - рай, то тут - прояви Вмирання, муки й розпачу людей, Що мук своїх самі не відчувають, Куняючи [в поїзді] над паками речей (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 51).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пака | паки |
Родовий | паки | пак |
Давальний | паці | пакам |
Знахідний | паку | паки |
Орудний | пакою | паками |
Місцевий | на/у паці | на/у паках |
Кличний | пако | паки |