пакілець
ПАКІЛЕЦЬ, льця, ч., діал. Зменш. до пакіл. Невеличкий клапоть землі, розбитий пакільцями на грядки, занумерований, обставлений дерев'яними дощечками (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 132); Почувся грюкіт - вибивали нижній пакілець, що тримав одну половину воріт (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 306).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пакілець | пакільці |
Родовий | пакільця | пакільців |
Давальний | пакільцеві, пакільцю | пакільцям |
Знахідний | пакілець | пакільці |
Орудний | пакільцем | пакільцями |
Місцевий | на/у пакільці | на/у пакільцях |
Кличний | пакільцю | пакільці |