палацовий
ПАЛАЦОВИЙ, а, е. Прикм. до палац 1. Московські царівни вели самотнє життя в палацових теремах (Іст. СРСР, II, 1957, 6); // Який живе, перебуває в палаці. Слова його [Бжеського] розвіються на чотири вітри і не дійдуть до ушей палацової шляхти (Тулуб, Людолови, І, 1957, 8); // Такий, як у палацу. Євген Панасович попрямував до відділу народної освіти, що був розташований в пишному, майже палацового вигляду дімку, на краю містечка (Речм., Весн. грози, 1961, 65).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | палацовий | палацова | палацове | палацові |
Родовий | палацового | палацової | палацового | палацових |
Давальний | палацовому | палацовій | палацовому | палацовим |
Знахідний | палацовий, палацового | палацову | палацове | палацові, палацових |
Орудний | палацовим | палацовою | палацовим | палацовими |
Місцевий | на/у палацовому, палацовім | на/у палацовій | на/у палацовому, палацовім | на/у палацових |