палеомагнетизм
ПАЛЕОМАГНЕТИЗМ, -у, ч. 1. Галузь геофізики, що вивчає земний магнетизм минулих геологічних епох; базується на дослідженні природної залишкової намагніченості гірських порід; даними палеомагнітних досліджень користуються при вивченні магнітного поля Землі, умов утворення гірських порід, тектоніки, вулканізму тощо. 2. Властивість гірських порід намагнічуватися в період свого формування під дією магнітного поля планети і зберігати набуту намагніченість за наступних епох.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | палеомагнетизм | палеомагнетизми |
Родовий | палеомагнетизму | палеомагнетизмів |
Давальний | палеомагнетизмові, палеомагнетизму | палеомагнетизмам |
Знахідний | палеомагнетизм | палеомагнетизми |
Орудний | палеомагнетизмом | палеомагнетизмами |
Місцевий | на/у палеомагнетизмі | на/у палеомагнетизмах |
Кличний | палеомагнетизме | палеомагнетизми |