палильник
ПАЛИЛЬНИК, а, ч. Той, хто займається паленням, обпалюванням чого-небудь.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | палильник | палильники |
Родовий | палильника | палильників |
Давальний | палильникові, палильнику | палильникам |
Знахідний | палильника | палильників |
Орудний | палильником | палильниками |
Місцевий | на/у палильнику, палильникові | на/у палильниках |
Кличний | палильнику | палильники |