паломник
ПАЛОМНИК, а, ч. Той, хто відвідує так звані святі місця або мандрівний богомолець взагалі; прочанин. Батьківське почування по таких довгих роках самотнього й у тісних рамцях замкненого життя було для нього тим, чим є джерело свіжої води для паломника у вигорілій пустині (Фр., VI, 1951, 165); У храмах Аджанти й Еллори завжди людно. Багато туристів з Європи і Америки, а ще більше паломників (Минко, Намасте.., 1957, 26).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паломник | паломники |
Родовий | паломника | паломників |
Давальний | паломникові, паломнику | паломникам |
Знахідний | паломника | паломників |
Орудний | паломником | паломниками |
Місцевий | на/у паломнику, паломникові | на/у паломниках |
Кличний | паломнику | паломники |