пальнути
ПАЛЬНУТИ, ну, неш, док., з чого і без додатка, розм. Однокр. до палити2. Скрикнула Зінька, Ілько згарячу пальнув із обріза - сам не знав, чи туди, чи вгору. А з шелюгів у ту мить, мов дуплетом, із двох гвинтівок - бах! бах! (Головко, II, 1957, 178); - Залишайся, Мокію, тут і пильнуй, - звернувся Головатий до Гулика, - якщо набіжить небезпека, пальни з гармати (Добр., Очак. розмир, 1965, 312).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пальну | пальнемо |
2 особа | пальнеш | пальнете |
3 особа | пальне | пальнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пальнув | пальнули |
Жіночий рід | пальнула | |
Середній рід | пальнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пальнімо | |
2 особа | пальни | пальніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пальнувши |