палюга
ПАЛЮГА, и, ж. Збільш. до палиця 1. Вижила я вдома з тиждень, і світ мені став не милий. Тая собачая тінь, Трохим, уже двічі був упивався та й бив мене палюгою (Крим., Вибр., 1965, 376); Нерівний ліс мовчки піднятих вгору дрючків і палюг був такою красномовною відповіддю народу, що пан староста, видимо, розгубився (Вільде, Сестри.., 1958, 264).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | палюга | палюги |
Родовий | палюги | палюг |
Давальний | палюзі | палюгам |
Знахідний | палюгу | палюги |
Орудний | палюгою | палюгами |
Місцевий | на/у палюзі | на/у палюгах |
Кличний | палюго | палюги |