пандит
ПАНДИТ, -а, ч. В Індії – почесне звання вченого брахмана, а також людини, високоосвіченої у галузі класичної індійської літератури на санскриті. // Почесне звання людини, досвідченої в традиціях, законах, музиці індуїзму та літератури на санскриті, майже завжди брахмана; в оригінальному значенні необхідні знання стосувалися винятково знання Вед, але зараз значення слова дещо розширилося.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пандит | пандити |
Родовий | пандита | пандитів |
Давальний | пандитові, пандиту | пандитам |
Знахідний | пандита | пандитів |
Орудний | пандитом | пандитами |
Місцевий | на/у пандиті, пандитові | на/у пандитах |
Кличний | пандите | пандити |