панщанний
ПАНЩАННИЙ, а, е. 1. Стос. до панщини. Кайдаш постарів і став ще частіше заглядать в корчму, запиваючи давнє панщанне горе (Н.-Лев., II, 1956, 345).
2. Належний поміщикові на основі державного права (про панщанника). Пан Хоцінський звернув розмову на те, що колись-то було добре: всім панам, і духовенству, і навіть мужикам, як мужики були панщанні (Н.-Лев., І, 1956, 134).
^ Панщанний селянин - те саме, що панщанин. Народ приписувавсь в міщани, бо в Акерманщині панщанних селян не було (Н.-Лев., II, 1956, 220).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | панщанний | панщанна | панщанне | панщанні |
Родовий | панщанного | панщанної | панщанного | панщанних |
Давальний | панщанному | панщанній | панщанному | панщанним |
Знахідний | панщанний, панщанного | панщанну | панщанне | панщанні, панщанних |
Орудний | панщанним | панщанною | панщанним | панщанними |
Місцевий | на/у панщанному, панщаннім | на/у панщанній | на/у панщанному, панщаннім | на/у панщанних |