панькання
ПАНЬКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. панькати і панькатися. Се значило би для нього повну руїну. Стратити все, що здобув досі тяжкими заходами, довголітнім паньканням з оцими дикими гуцулами (Фр., IV, 1950, 432); Писарша глянула Ваті в очі і неначе прочитала в їх.. причину ласкавих запросин на чай і ласкавого панькання коло себе (Н.-Лев., IV, 1956, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | панькання | панькання |
Родовий | панькання | панькань |
Давальний | паньканню | паньканням |
Знахідний | панькання | панькання |
Орудний | паньканням | паньканнями |
Місцевий | на/у паньканні | на/у паньканнях |
Кличний | панькання | панькання |