паніти
ПАНІТИ, ію, ієш, недок., розм. 1. Те саме, що панитися. - Станьмо ж, Ясю, передніше панами, а потім вже будемо паніти. Поперед неводу не ловім риби! (Н.-Лев., І, 1956, 160).
2. Те саме, що байдикувати. Він не паніє, як другі, а сам з своєю невтомною помічницею-жінкою веде до ладу своє хліборобське діло (Мирний, II, 1954, 254).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | панію | паніємо |
2 особа | панієш | панієте |
3 особа | паніє | паніють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | панітиму | панітимемо |
2 особа | панітимеш | панітимете |
3 особа | панітиме | панітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | панів | паніли |
Жіночий рід | паніла | |
Середній рід | паніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | паніймо | |
2 особа | паній | панійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | паніючи | |
Минулий час | панівши |