паркобудівник
ПАРКОБУДІВНИК, а, ч. Фахівець у справі паркобудівництва. Архітектор-паркобудівник.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паркобудівник | паркобудівники |
Родовий | паркобудівника | паркобудівників |
Давальний | паркобудівникові, паркобудівнику | паркобудівникам |
Знахідний | паркобудівника | паркобудівників |
Орудний | паркобудівником | паркобудівниками |
Місцевий | на/у паркобудівнику, паркобудівникові | на/у паркобудівниках |
Кличний | паркобудівнику | паркобудівники |