парокінний
ПАРОКІННИЙ, а, е. Признач. для запрягання або запряжений парою коней. З-під пахучого темно-зеленого склепіння густої рябини і верб придорожніх викотилася парокінна бричка (Фр., V, 1951, 159); Назустріч повільно посувався парокінний віз (Дмит., Обпалені.., 1962, 226).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | парокінний | парокінна | парокінне | парокінні |
Родовий | парокінного | парокінної | парокінного | парокінних |
Давальний | парокінному | парокінній | парокінному | парокінним |
Знахідний | парокінний, парокінного | парокінну | парокінне | парокінні, парокінних |
Орудний | парокінним | парокінною | парокінним | парокінними |
Місцевий | на/у парокінному, парокіннім | на/у парокінній | на/у парокінному, парокіннім | на/у парокінних |