партизан
ПАРТИЗАН, а, ч. 1. Учасник партизанської боротьби, член партизанського загону. Для фашиста партизан - як сіль для очей (Укр.. присл.., 1955, 419); Загін польської кінноти відбивався від партизан князя Пожарського (Тулуб, Людолови, І, 1957, 12).
Бути у партизанах - брати участь у партизанській боротьбі. Був [Іван Іванович] у партизанах, працював у загонах по боротьбі з бандитами та диверсантами (Довж., І, 1958, 113); Червоний партизан - народний месник часів громадянської та Великої Вітчизняної воєн. Одного разу стало відомо, що в лісах є червоні партизани (Ле, Опов. та нариси, 1950, 239).
2. кого, чого, заст. Один з перших прихильників якого-небудь руху, напряму. З розмови Лопухова з Вірочкою виявляється, що напрям його думок куди легше міг здатися гарним таким людям, як Мар'я Олексіївна, аніж красномовним партизанам всяких прекрасних ідей (Черн., Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 114).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | партизан | партизани |
Родовий | партизана | партизанів, партизан |
Давальний | партизанові, партизану | партизанам |
Знахідний | партизана | партизанів, партизан |
Орудний | партизаном | партизанами |
Місцевий | на/у партизані, партизанові | на/у партизанах |
Кличний | партизане | партизани |