партизанити
ПАРТИЗАНИТИ, ню, ниш, недок., розм. 1. Вести партизанську боротьбу; бути партизаном. Чим далі відходять тавричани від рідних місць, тим все частіше зринає між ними приглушена збентега [збентеженість] та сумніви: - Куди йдемо? - Хіба не можна тут партизанити? (Гончар, II, 1959, 110); - Партизанили ми разом з Устимом Харитоновичем у вісімнадцятому році, кайзерівських генералів ганяли (Хижняк, Тамара, 1959, 34).
2. Діяти неорганізовано, недисципліновано; виявляти партизанщину (у 2 знач.). - Тільки партизанити тепер не можна, браток.. Духом, настроєм, бойовим спрямуванням завжди залишайся фронтовиком, а поводитись учись інакше (Мик., II, 1957, 370).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | партизаню | партизанимо |
2 особа | партизаниш | партизаните |
3 особа | партизанить | партизанять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | партизанитиму | партизанитимемо |
2 особа | партизанитимеш | партизанитимете |
3 особа | партизанитиме | партизанитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | партизанив | партизанили |
Жіночий рід | партизанила | |
Середній рід | партизанило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | партизаньмо | |
2 особа | партизань | партизаньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | партизанячи | |
Минулий час | партизанивши |