паскудство
ПАСКУДСТВО, а, с., вульг. 1. Властивість за знач. паскудний 2, 3. Коли вмовкне [любов], заглушена паскудством ситого, байдужого буття, - не розбудиш найвишуканішими пестощами (Ле, Міжгір'я, 1953, 15); - Пхе, яке паскудство! Можна зуби поламати, - сказала Олеся, одсовуючи тарілку; - це якась жорства, а не печеня (Н.-Лев., III, 1956, 96).
2. Мерзенний, гидкий вчинок. Я сам собі здавався таким мізерним, як почуває п'янчуга, коли витверезиться і згадує, якого паскудства він наробив з п'яних очей (Досв., Вибр., 1959, 431).
3. Погані, огидні або непристойні слова. Таке паскудство в мене зривається з язика, що не дай бог... (Стельмах, І, 1962, 587).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паскудство | паскудства |
Родовий | паскудства | паскудств |
Давальний | паскудству | паскудствам |
Знахідний | паскудство | паскудства |
Орудний | паскудством | паскудствами |
Місцевий | на/у паскудстві | на/у паскудствах |
Кличний | паскудство | паскудства |