пек
ПЕК1, виг., заст., кому, чому, на кого - що. Уживається при вираженні досади, незадоволення тощо або як закляття при бажанні відвернути що-небудь, позбутися когось, чогось. [Орися:] А пек на погані очі! Що ж ви зо мною за діло можете мати? (Фр., IX, 1952, 34); А пек тобі, забув, дурню, Що смерть за плечима (Шевч., II, 1953, 51); - Ей, лишися, мій бадічку, сего [сього] року дома, та не сити себе, мій любчику! - говорила Оксана до свого чоловіка Івана Саїна. - Та пек тобі, - сказав Саїн, - з твоїм "лишися" (Черемш., Тв., 1960, 343).
Хай йому пек див. хай; Цур тобі (йому, їм і т. ін. ), пек тобі (йому, їм і т. ін. ) див. цур.
ПЕК2, у, ч., спец. Густа в'зка або тверда речовина чорного кольору, яка залишається після перегонки деревного, торф'яного або кам'яновугільного дьогтю та дистиляції жирних кислот різних виробництв. Дрібняк вугілля брикетується двома способами: із в'яжучою масою (кам'яновугільний пек) і без неї (Шляхи розв.. пал. пром., 1958, 45); Нафтові залишки після відгону - нафтовий пек, нафтові смоли і асфальт (гудрон) йдуть на асфальтування мостових і шляхів сполучення, автошляхів та ін. (Нафта.., 1951, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пек | пеки |
Родовий | пеку | пеків |
Давальний | пекові, пеку | пекам |
Знахідний | пек | пеки |
Орудний | пеком | пеками |
Місцевий | на/у пеку | на/у пеках |
Кличний | пеку | пеки |