перецвітати
ПЕРЕЦВІТАТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕЦВІСТИ, цвіту, цвітеш, док. 1. неперех. Закінчувати цвітіння. [Мавка:] Ох, як я довго спала! [Лісовик:] Довго, дочко! Вже й сон-трава перецвітати стала (Л. Укр., III, 1952, 196); Перецвіла калинойка [калинонька], перецвіла біла;, чи любов у серці згасла, чи лиш притаїлась? (У. Кравч., Вибр., 1958, 117); Натрудившися у квітні, Перецвівши у маю, Йдуть дерева передлітні В повінь лагідну свою (Рильський, III, 1961, 181).
2. неперех., перен. Втрачати молодість, свіжість; марніти, старіти. - Ця дитина, така у бога випрошена, така пожадана, мала перецвісти, як цей серед густого лісу на зрубі квіт! (Кобр., Вибр., 1954, 92).
3. перех. Цвісти дуже довго, довше, ніж щось інше. - А то що таке біле? - він глянув у бік поля . - О, тільки тепер помітив? - невесело всміхнувся Степура . - То ж гречки цвітуть. Це їм вистачить цвісти на все літо. Все перецвітуть, - і в голосі його забринів смуток (Гончар, Людина.., 1960, 83).
4. тільки док., неперех. Те саме, що запліснявіти.
5. неперех., рідко. Набувати іншого кольору, відтінку, втрачати свій колір. * Образно. Вже струменями теплими угору Димки пливуть, пухнаті і рясні, І, перецвівши в синяву прозору, Відсвічуються в кожному вікні (Бичко, Простота, 1963, 23).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перецвітаю | перецвітаємо |
2 особа | перецвітаєш | перецвітаєте |
3 особа | перецвітає | перецвітають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перецвітатиму | перецвітатимемо |
2 особа | перецвітатимеш | перецвітатимете |
3 особа | перецвітатиме | перецвітатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | перецвітав | перецвітали |
Жіночий рід | перецвітала | |
Середній рід | перецвітало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перецвітаймо | |
2 особа | перецвітай | перецвітайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | перецвітаючи | |
Минулий час | перецвітавши |