перечка
ПЕРЕЧКА, и, ж. 1. розм. Різновид перемета (див. перемет2). По Ревуну тихо плив човен. Може, то повертався додому запізнілий рибалка, що вирішив перед світанком потрусити жаки чи познімати рибу з перечок та переметів? (Мокр., Острів.., 1961, 45).
2. діал. Суперечка. Обидва стрільці жваві. От перечка і пішла... Далі Трохим розходився, Підійнявся з-за стола (Рудан., Вибр., 1937, 157).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перечка | перечки |
Родовий | перечки | перечок |
Давальний | перечці | перечкам |
Знахідний | перечку | перечки |
Орудний | перечкою | перечками |
Місцевий | на/у перечці | на/у перечках |
Кличний | перечко | перечки |