перчений
ПЕРЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до перчити.
2. у знач. прикм. Приправлений перцем. Перчений борщ; Перчена страва; Обід скінчився; свахи заспівали: ..Ой що ж нам були за вжитки? Були наїдки й напитки.. Ой то нам були печені, ой то нам були перчені (Фр., VIII, 1952, 68); Пригасаючи на стежці лісовій, Ще довго лився спів, як перчений напій (Рильський, Поеми, 1957, 236).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | перчений | перчена | перчене | перчені |
Родовий | перченого | перченої | перченого | перчених |
Давальний | перченому | перченій | перченому | перченим |
Знахідний | перчений, перченого | перчену | перчене | перчені, перчених |
Орудний | перченим | перченою | перченим | перченими |
Місцевий | на/у перченому, перченім | на/у перченій | на/у перченому, перченім | на/у перчених |