пихкання
ПИХКАННЯ, я, с. Дія за знач. пихкати і звуки, утворювані цією дією. - А вона тобі, ота бісова машина, як скажена - тільки гурк-гурк, пих-пих. І від того пихкання та гарчання у мене в голові одразу все шкереберть (Жур., Дорога.., 1948, 189); В суботу і неділю на заводі тиша. Не чути ритмічних постукувань конвейєрних візків, важкого пихкання пресів (Роб. газ., 21.IX 1966, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пихкання | пихкання |
Родовий | пихкання | пихкань |
Давальний | пихканню | пихканням |
Знахідний | пихкання | пихкання |
Орудний | пихканням | пихканнями |
Місцевий | на/у пихканні | на/у пихканнях |
Кличний | пихкання | пихкання |