пищання
ПИЩАННЯ, я, с. Дія за знач. пищати і звуки, утворювані цією дією. Вилися між деревами якісь сіренькі пташечки, малесенькі, з пищанням своїм веселим (Вовчок, І, 1955, 145); Про дітей не думав [Гордій], навіть більше: не бажав їх. Дитина - се пелюшки, крик, пищання, купання (Гр., II, 1963, 49); - Війта вибирають! - почулися голоси знадвору і разом з ними розпачливі крики, прокляття та пищання жінок (Фр., VIII, 1952, 14).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пищання | пищання |
Родовий | пищання | пищань |
Давальний | пищанню | пищанням |
Знахідний | пищання | пищання |
Орудний | пищанням | пищаннями |
Місцевий | на/у пищанні | на/у пищаннях |
Кличний | пищання | пищання |