плазун
ПЛАЗУН, а, ч. 1. див. плазуни.
2. перен. Той, хто по-рабському схиляється перед ким-, чим-небудь, догоджає комусь, принижується, вислужується перед кимсь. [Убийбатько:] Благородних шкідників я щось не знаю. Всі вони підлі, а плазуни - особливо небезпечні. Один псує машини, а другий - людські душі (Мик., І, 1957, 360); Легше вмерти людиною, ніж жити плазуном (Коз., Гарячі руки, 1960, 90).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | плазун | плазуни |
Родовий | плазуна | плазунів |
Давальний | плазунові, плазуну | плазунам |
Знахідний | плазуна | плазунів |
Орудний | плазуном | плазунами |
Місцевий | на/у плазуні, плазунові | на/у плазунах |
Кличний | плазуне | плазуни |