плескіт
ПЛЕСКІТ, коту, ч. 1. Шум від руху, падіння води (або іншої рідини), а також удару по поверхні води (або іншої рідини), падіння на неї. Ухо ледве зачуває Плескіт хвилі об каміння (Вороний, Вибр., 1959, 121); На слобідських вулицях темно. Чути лише плескіт дощу, дзюрчання струмків та глухий шум дерев (Шиян, Баланда, 1957, 61); Інколи ми потрапляємо в калюжу, тоді зчиняється плескіт (Кол., На фронті.., 1959, 65).
2. Лопотіння на вітрі (паруса, прапора і т. ін.).Вже вчувався йому святковий гомін слов'янської столиці, плескіт переможних знамен (Гончар, III, 1959, 445).
3. Шум аплодисментів. За дверима.. одинокий голос промовляв щось. Затим - плескіт рук і знову гамір, сміх (Головко, II, 1957, 384).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | плескіт | плескоти |
Родовий | плескоту | плескотів |
Давальний | плескотові, плескоту | плескотам |
Знахідний | плескіт | плескоти |
Орудний | плескотом | плескотами |
Місцевий | на/у плескоті | на/у плескотах |
Кличний | плескоте | плескоти |