плодючий
ПЛОДЮЧИЙ, а, е. 1. Який швидко розмножується, дає численне потомство (про тварин, рідше про людей). Серед свійських тварин однією з найбільш плодючих і скороспілих м'ясних тварин, як відомо, є свиня (Наука.., 9, 1956, 22); - Втечеш, коли дружина наплодила з півдесятеро: - А чого ж ти такий плодючий! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 274); // Який дає багато плодів; урожайний. Ще ні на чиєму полі не було такої доброї пшениці, як у Оришки, нічия огородина не задалася така плодюча (Мирний, IV, 1955, 211); Зумій же чуть, як переходять соки Крізь дерево плодюче та високе (Рильський, І, 1956, 62).
2. Здатний давати й живити багату рослинність; родючий. Мої думки снувалися довгими скибами плодючої ріллі (Стеф., І, 1949, 174); Із чорної, плодючої землі густо та зелено - сходи (Головко, II, 1957, 78); // Який має такий грунт (про місцевість, край і т. ін.). Отака ти [моя земле] у мене плодюча (Мал., За.. морем, 1950, 163).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | плодючий | плодюча | плодюче | плодючі |
Родовий | плодючого | плодючої | плодючого | плодючих |
Давальний | плодючому | плодючій | плодючому | плодючим |
Знахідний | плодючий, плодючого | плодючу | плодюче | плодючі, плодючих |
Орудний | плодючим | плодючою | плодючим | плодючими |
Місцевий | на/у плодючому, плодючім | на/у плодючій | на/у плодючому, плодючім | на/у плодючих |