пломеніючий
ПЛОМЕНІЮЧИЙ, а, е, поет. Дієпр. акт. теп. ч. до пломеніти; // у знач. прикм. Вогневик, помолоділий, пломеніючий, енергійно крокував по кабінету (Збан., Малин. дзвін, 1958, 162); Надя.. нахиляє гарненьку чорноброву голівку - чи то щоки пломеніючі, чи очі блискучі приховує (Ряб., Жайворонки, 1957, 9).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пломеніючий | пломеніюча | пломеніюче | пломеніючі |
Родовий | пломеніючого | пломеніючої | пломеніючого | пломеніючих |
Давальний | пломеніючому | пломеніючій | пломеніючому | пломеніючим |
Знахідний | пломеніючий, пломеніючого | пломеніючу | пломеніюче | пломеніючі, пломеніючих |
Орудний | пломеніючим | пломеніючою | пломеніючим | пломеніючими |
Місцевий | на/у пломеніючому, пломеніючім | на/у пломеніючій | на/у пломеніючому, пломеніючім | на/у пломеніючих |