площинка
ПЛОЩИНКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до площина 1, 2. Він вискочив на голу площинку, і зразу ж навколо нього затюпали кулі (Багмут, Опов., 1959, 72); Степан Чижмар вийшов з лісу, пройшов сторожким кроком по скелястій площинці і зупинився над кручею (Скл., Карпати, II, 1954, 18).
2. Те саме, що площадка 3. Зіскочивши з площинки крана на перегатку, він подався в котлован (Коцюба, Нові береги, 1959, 224); Легко, звично і швидко підіймаються дівчата по східцях, і перша з них.. стає на самий край площинки, зорить на річку, жде чогось... (Шиян, Гроза.., 1956, 667).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | площинка | площинки |
Родовий | площинки | площинок |
Давальний | площинці | площинкам |
Знахідний | площинку | площинки |
Орудний | площинкою | площинками |
Місцевий | на/у площинці | на/у площинках |
Кличний | площинко | площинки |