плюскотіння
ПЛЮСКОТІННЯ, я, с. Дія за знач. плюскотіти і плюскотітися і звуки, утворювані цією дією. Кузьмін.. не чує ніжного плюскотіння хвиль об берег (Збан., Сеспель, 1961, 59); Ритмічне плюскотіння почулося позаду.. На своєму скіфі пливла Інна Варламова (Собко, Матв. затока, 1962, 100).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | плюскотіння | плюскотіння |
Родовий | плюскотіння | плюскотінь |
Давальний | плюскотінню | плюскотінням |
Знахідний | плюскотіння | плюскотіння |
Орудний | плюскотінням | плюскотіннями |
Місцевий | на/у плюскотінні | на/у плюскотіннях |
Кличний | плюскотіння | плюскотіння |