побавитися
ПОБАВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. побавляться; док. 1. чим, з ким і без додатка. Забавлятися, гратися якийсь час. Навчився Василь уже і люльку смоктати - а мати мов і не бачить, хай побавиться дитина (Мирний, IV, 1955, 78); - Воно [дівча] ще молоде. Нехай побавиться, аби не нарікала потім, що запрягли її до роботи, - говорила «бабця», як уже зарані величали усі стару їмость [попадю] (Хотк., II, 1966, 10); Ольга пішла до неї й попросила дати їй побавитись лялькою (Коп., Лейтенанти, 1947, 131); Іван Васильович побавився з Ігорком, поклав його спати (Вишня, II, 1956, 76); - Ти б пішов побавитися трохи з хлопцями надворі, поки я в хаті (Турч., Зорі.., 1950, 167); // Веселитися, розважатися якийсь час. - Вам буде весело: і поговорите, і побавитесь. Ватя заграє на фортеп'яні, а ви ще й потанцюєте (Н.-Лев., IV, 1956, 61); [Тетяна:] А хто ж тих паничів накликав сюди? Я, чи що? Вам же закортіло побавиться! (Мам., Тв., 1962, 244).
2. Грати в яку-небудь гру якийсь час. Митрофан Юхимович взяв з-під носа у Луся трійник. - Час не жде, давай я зроблю, а ти, поки порозумнішаєш, можеш у коників побавитись (Панч, II, 1956, 456).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побавлюся | побавимося |
2 особа | побавишся | побавитеся |
3 особа | побавиться | побавляться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | побавився | побавилися |
Жіночий рід | побавилася | |
Середній рід | побавилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побавмося | |
2 особа | побався | побавтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | побавившись |