ПОБАГАТО, присл., розм. Щоразу багато, у великій кількості. [Олена (ухопила пляшку) :] А я буду пити побагато! (Кроп., І, 1958, 476); Щовечора приносить сусіда в чорній торбині - сало, м'ясо, ковбаси, печінку. І побагато приносить! (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 165).