повкривати
ПОВКРИВАТИ, аю, аєш, док., перех. Укрити чим-небудь усіх або багатьох, усе або багато чогось. [Перше потерча:] Нас матуся положила і м'якенько постелила, бо на ріння, на каміння настелила баговиння і лататтям повкривала, і тихенько заспівала (Л. Укр., III, 1952, 186); Повкривавши дітей, Олена підійшла до печі (Тют., Вир, 1964, 26); * Образно. Заграй, старий.., Чаруй мені й дівчину ту, Що мною гордувала; Збуди ти всіх, що вже земля Навіки повкривала... (Пісні та романси.., II, 1956, 167); // Зробити дахи, накриття над чим-небудь. В хатах викопали [есесівці] глибокі ями, повкривали товстими дубами, ще й залізом (Ю. Янов., І, 1954, 76); // Покрити собою кого-, що-небудь (скрізь або в багатьох місцях). - Вже дружину твою, княже, Птиці повкривали (Рудан., Вибр., 1949, 147).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повкриваю | повкриваємо |
2 особа | повкриваєш | повкриваєте |
3 особа | повкриває | повкривають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повкривав | повкривали |
Жіночий рід | повкривала | |
Середній рід | повкривало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повкриваймо | |
2 особа | повкривай | повкривайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повкривавши |