поворотка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поворотка | поворотки |
Родовий | поворотки | повороток |
Давальний | поворотці | повороткам |
Знахідний | поворотку | поворотки |
Орудний | повороткою | поворотками |
Місцевий | на/у поворотці | на/у поворотках |
Кличний | поворотко | поворотки |
повороткий
ПОВОРОТКИЙ, а, е. Здатний легко рухатися, переміщатися; рухливий. Згорблена, у старому сачку й широкій спідниці та чунях, вона все ж була поворотка і вправно орудувала рогачами (Кучер, Прощай.., 1957, 121); - Звали її [дочку малайця] Баджін - так називають яванці вивірку. Вона була й справді рухлива й поворотка, як вивірка (Ю. Янов., II, 1958, 153); // розм. Який робить усе швидко; вправний. Повороткий.. Грицько, і не сподіваєшся, як оджене свинку і знову стане у ямці (Мирний, IV, 1955, 73).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повороткий | поворотка | поворотке | повороткі |
Родовий | повороткого | повороткої | повороткого | поворотких |
Давальний | повороткому | повороткій | повороткому | поворотким |
Знахідний | повороткий, повороткого | поворотку | поворотке | повороткі, поворотких |
Орудний | поворотким | повороткою | поворотким | повороткими |
Місцевий | на/у повороткому, повороткім | на/у повороткій | на/у повороткому, повороткім | на/у поворотких |