погорджуваний
ПОГОРДЖУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до погорджувати. Чи є в наших селян час і вмілість розбирати се все [тонкощі поведінки], а особливо там, де людина.. забита довгими літами недолі і приниження, відмалку погорджувана, поштуркувана (Фр., І, 1955, 262); - Вони [ескімоси] розбрелися по Америці, стали чесними робітниками, погорджувані гірше собак білими (Ірчан, II, 1958, 99).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | погорджуваний | погорджувана | погорджуване | погорджувані |
Родовий | погорджуваного | погорджуваної | погорджуваного | погорджуваних |
Давальний | погорджуваному | погорджуваній | погорджуваному | погорджуваним |
Знахідний | погорджуваний, погорджуваного | погорджувану | погорджуване | погорджувані, погорджуваних |
Орудний | погорджуваним | погорджуваною | погорджуваним | погорджуваними |
Місцевий | на/у погорджуваному, погорджуванім | на/у погорджуваній | на/у погорджуваному, погорджуванім | на/у погорджуваних |