погорджувати
ПОГОРДЖУВАТИ, ую, уєш і рідше ПОГОРДЖАТИ, аю, аєш, недок., ІІОГОРДИТИ, джу, диш, док. 1. Ставитися до кого-небудь зневажливо, зверхньо, презирливо. Він не тільки ненавидів покійного татка, але й погорджує ним, доказом чого є те, що гидує носити одяг покійного (Вільде, Сестри.., 1958, 368); Мася думала собі: мабуть я, хоч і запанію, а не буду погорджати простими дівчатами (Свидн., Люборацькі, 1955, 44); - Погордив мною! Волів іншу. Видко, що я вже нічого варт! (Март., Тв., 1954, 431); [Марко:] Нарешті дочекався.. Вітатися з вами? Не погордите? (Ірчан, І, 1958, 134); // Нехтувати чим-небудь, вважати не вартим уваги. Бабуня лишила дітям окремо «пам'ятки».. Вони висміяли все це, зрозумівши раз, що їх мати погорджує тими речами (Коб., І, 1956, 143); Прийміть сердечну подяку за те, що ви не погордили запросинами молодих, невідомих і нічим не заслужених людей (Фр., VI, 1951, 212).
2. тільки недок., рідко. Те саме, що гордитися 1. Погорджувати своїм прізвищем.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погорджую | погорджуємо |
2 особа | погорджуєш | погорджуєте |
3 особа | погорджує | погорджують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погорджуватиму | погорджуватимемо |
2 особа | погорджуватимеш | погорджуватимете |
3 особа | погорджуватиме | погорджуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погорджував | погорджували |
Жіночий рід | погорджувала | |
Середній рід | погорджувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погорджуймо | |
2 особа | погорджуй | погорджуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | погорджуючи | |
Минулий час | погорджувавши |