погордливий
ПОГОРДЛИВИЙ, а, е. Сповнений гордості (у 3 знач.). Пекучий жаль дитячий обгортає хлопців на таку привабну, а нежалісливу й погордливу маму (Вас., І, 1959, 217); // Який виражає зневажливе, зверхнє, презирливе ставлення до інших. Очі та погордлива рисочка коло уст якось прикро вражали, псували доволі гарне, чепурне Романове обличчя (Коцюб., І, 1955, 105); Ахмет задоволено кашлянув і погладив свою бороду, кинувши погордливий погляд на тлумача (Досв., Гюлле, 1961, 46); Зразу ж він набрав погордливого вигляду, щоб усі бачили, що ішов майбутній адвокат (Чорн., Визвол. земля, 1959, 80).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | погордливий | погордлива | погордливе | погордливі |
Родовий | погордливого | погордливої | погордливого | погордливих |
Давальний | погордливому | погордливій | погордливому | погордливим |
Знахідний | погордливий, погордливого | погордливу | погордливе | погордливі, погордливих |
Орудний | погордливим | погордливою | погордливим | погордливими |
Місцевий | на/у погордливому, погордливім | на/у погордливій | на/у погордливому, погордливім | на/у погордливих |