погордливість
ПОГОРДЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. погордливий. Його запитання, сповнені кмітливості, ставали все більш поважними й цікавими. Це визнавали навіть його товариші на курсах, змінивши свою погордливість і чванькуватість на товариське ставлення (Коцюба, Нові береги, 1959, 108); Батько в Оленки працював головою сільради. У селі це було найвище начальство, Оленка це розуміла, і звідси йшла її погордливість (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 36).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | погордливість | погордливості |
Родовий | погордливості, погордливости | погордливостей |
Давальний | погордливості | погордливостям |
Знахідний | погордливість | погордливості |
Орудний | погордливістю | погордливостями |
Місцевий | на/у погордливості | на/у погордливостях |
Кличний | погордливосте | погордливості |