погостити
ПОГОСТИТИ, ощу, остиш, док., розм. 1. перех. Те саме, що пригостити. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості. - Приходи, кумцю! ..Чим хата багата, тим і погощу (Фр., IV, 1950, 57); - Коли Шіпош добре торгував, то хоч не поскупився тебе чимсь погостити? - спитав Жменяк (Томч., Жменяки, 1964, 85).
2. неперех. Гостити, гостювати якийсь час. Еней так з човна закричав: - Іду к Евандру погостити, на перепутті одпочити, Евандр цар добрий, я чував (Котл., І, 1952, 201); Вона й розголосила скрізь, що дівчина, яка ніби приїхала погостити до неї, - це синова наречена (Грим., Подробиці.., 1956, 12).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погощу | погостимо |
2 особа | погостиш | погостите |
3 особа | погостить | погостять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погостив | погостили |
Жіночий рід | погостила | |
Середній рід | погостило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погостімо | |
2 особа | погости | погостіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погостивши |