погукувати
ПОГУКУВАТИ1, ую, уєш, недок. Гукати не дуже сильно або час від часу. Скрізь тихо; між корчами звір пасеться, В дуплавині погукує сова (Фр., XI, 1952, 253); Буксир бадьоро погукував, підходячи до пароплава (Ю. Янов., II, 1954, 94).
ПОГУКУВАТИ2, ую, уєш, недок. Гукати не дуже голосно або час від часу. Баба погукує: - Хіба я з'їм вам кавалок печі, чи буду зимувати? Як я посиджу який тиждень - ну, то що ж... (Коцюб., І, 1955, 457); // Голосно командувати ким-небудь, наказувати час від часу. Мовчки йдуть чумаки біля возів, ..не погукують на волів навіть (Коцюб., І, 1955, 181); Антосьо лиш погукує на менших: «бігай до міста! та бігай» (Свидн., Люборацькі, 1955, 126); Лежав би собі [Василько] на печі та погукував би до неї [жінки]: - Стара, а принеси огню, я люльку запалю!.. (Вас., І, 1959, 207); Марина.. ласкаво частувала гостя.., раз у раз погукуючи на чоловіка, щоб не кожну чарку хилив до дна (Кучер, Прощай.., 1957, 100).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погукую | погукуємо |
2 особа | погукуєш | погукуєте |
3 особа | погукує | погукують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погукуватиму | погукуватимемо |
2 особа | погукуватимеш | погукуватимете |
3 особа | погукуватиме | погукуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погукував | погукували |
Жіночий рід | погукувала | |
Середній рід | погукувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погукуймо | |
2 особа | погукуй | погукуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | погукуючи | |
Минулий час | погукувавши |