погуркування
ПОГУРКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. погуркувати і звуки, утворювані цією дією. Вгорі зрідка ворушилися жилаві блискавки, але беззвучно, без погуркування (Гуц., Скупана.., 1965, 12).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | погуркування | погуркування |
Родовий | погуркування | погуркувань |
Давальний | погуркуванню | погуркуванням |
Знахідний | погуркування | погуркування |
Орудний | погуркуванням | погуркуваннями |
Місцевий | на/у погуркуванні | на/у погуркуваннях |
Кличний | погуркування | погуркування |