подій
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | подій | подої |
Родовий | подою | подоїв |
Давальний | подоєві, подою | подоям |
Знахідний | подій | подої |
Орудний | подоєм | подоями |
Місцевий | на/у подої | на/у подоях |
Кличний | подою | подої |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | подій | події |
Родовий | подія | подіїв |
Давальний | подієві, подію | подіям |
Знахідний | подій | події |
Орудний | подієм | подіями |
Місцевий | на/у події | на/у подіях |
Кличний | подію | події |
подія
ПОДІЯ, ї, ж. 1. Те, що відбувалося або відбулося, сталося; явище, факт суспільного або особистого життя. Дячиха виросла таки у цім селі, і подія, про яку так негречно згадував гуцул, дійсно мала місце й була історичним фактом (Хотк., II, 1966, 364); Кожен з'їзд нашої партії - подія величезної світової ваги (Ком. Укр., 3, 1966, 3); З палуби «Каймана» теж спостерігали за подіями на шхуні та за шлюпкою (Трубл., Шхуна.., 1940, 280); // тільки мн. Сукупність пов'язаних між собою в якомусь відношенні явищ, фактів суспільного життя (звичайно важливих, значних), які становлять ніби щось єдине ціле. За чаєм Іван зразу, немов поспішався, підвищеним тоном почав розмову про сучасні події (Коцюб., II, 1955, 217); Він натякав на Баржакове минуле, на те, що після подій 1905 року той кілька років відбував заслання десь на соляних промислах в Астраханській губернії (Гончар, II, 1959, 17).
2. Те, що порушує усталений, звичний хід життя; що-небудь важливе, видатне. Писати палички, думаєте, не подія в житті? (Горд., Буян, 1938, 11); - Поява каравану у нас велика і не щоденна подія (Тулуб, В степу.., 1964, 54); // Що-небудь непередбачене, несподіване; пригода. Побігла додому Рясничка, піклуючись і готуючись, що то з Мартою за подія (Вовчок, Вибр., 1937, 222); День від'їзду Тайах відмічено кількома подіями (Ю. Янов., II, 1958, 57).
3. заст. Справа, дія. Уся його душа десь заховалась глибоко сама в собі; він ніби здерев'янів од тієї страшної події, котру недавно вчинив (Н.-Лев., II, 1956, 301); Життя пройти [тобі] не екскурсантом, - не гостем на коротку мить... Хай діалектика брильянтом в твоїх подіях заблищить (Тич., II, 1957, 77).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | подія | події |
Родовий | події | подій |
Давальний | події | подіям |
Знахідний | подію | події |
Орудний | подією | подіями |
Місцевий | на/у події | на/у подіях |
Кличний | подіє | події |
подіяти
ПОДІЯТИ, ію, ієш, док. 1. неперех., на кого - що і без додатка. Справити вплив на кого-, що-небудь; вплинути. Коли, бач, Турна не здоліють, То картами уже подіють, Що між старці Турн попаде (Котл., І, 1952, 251); Грубе шарпання, оце, що він так розлючено стрясонув її, подіяло на Світлану дивовижно (Гончар, II, 1959, 99); Стала [Варвара] похитувати ванночку, щоб розчин швидше подіяв на світлочутливий папір (Перв., Дикий мед, 1963, 309).
2. перех. і неперех., розм. Зробити, вчинити що-небудь. [Килина:] Ох, радь же, радь мені, серце Орисю, як мені бути, що мені подіяти? (Кроп., II, 1958, 446); Загалом тут виборча акція йде жваво і попи не годні нічого подіяти, хоч Охримовича і мене виставляють яко безбожників і ворогів церкви (Стеф., III, 1954, 245); // перех. Завдати чогось, заподіяти щось кому-, чому-небудь. [Лисенко:] Братці! Багацько лиха я ляхам подіяв (Кост., І, 1967, 233); Проклинаємо силу Змієву, що подіяла рани Києву! (Тич., II, 1957, 186); // перех. Зробити комусь чаклуванням що-небудь неприємне, недобре. Все ж то ти се, моя мила, Так подіяла мені! Серденько моє знудила, Я живу, мов в западні... (Пісні та романси.., II, 1956, 15); // безос. Се щось йому подіяно: не їсть, не п'є (Сл. Гр.).
@ Подіяти з собою що - вчинити собі що-небудь недобре, покінчити життя самогубством. - Василю, не пильнуй дуже. Одумайся.. Пожалій і себе і її.. Тебе візьмуть - вона з собою що-небудь подіє. Не губи молодого віку (Мирний, IV, 1955, 196); Що [ж] подієш; Нічого не подієш, у знач. вставн. сл. - треба примиритися, нічого не можна змінити, не можна вчинити так, як треба, як бажаєш. Вже мені не везе з перекладачами, що подієш (Коцюб., III, 1956, 192); - Жаль мені, Романе Григоровичу, прощатися з тобою.. Але що ж подієш, коли в твоїй голові якийсь дідько продуху видовбав. Баламутить вона тебе і когось може збаламутити (Стельмах, І, 1962, 120).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подію | подіємо |
2 особа | подієш | подієте |
3 особа | подіє | подіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | подіяв | подіяли |
Жіночий рід | подіяла | |
Середній рід | подіяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подіймо | |
2 особа | подій | подійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | подіявши |
подоїти
ПОДОЇТИ, дою, доїш; наказ. сп. подій; док., перех. 1. Док. до доїти 1. Вийду вранці до корови, Я корову напою, Подою (Шевч., І, 1963, 135); Подоївши вівці, зайшла [мати] в хату (Головко, II, 1957, 199).
2. перен., розм. Необмежено скористатися чиїми-небудь матеріальними засобами; здобути від когось матеріальну допомогу. - Цей Безкоровайний ні риба ні м'ясо, а нам він пригодиться. Один раз я його побачив і думаю, що подоїти його можна (Хижняк, Невгамовна, 1961, 224).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подою | подоїмо |
2 особа | подоїш | подоїте |
3 особа | подоїть | подоять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | подоїв | подоїли |
Жіночий рід | подоїла | |
Середній рід | подоїло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подіймо | |
2 особа | подій | подійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | подоївши |