позачинюваний
ПОЗАЧИНЮВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до позачинювати. Віконниці в будинках були щільно позачинювані (Кучер, Чорноморці, 1956, 390); // у знач. прикм. Прийде [Катря] до Чайченкової хати, подивиться на двері позачинювані, на втихлий двір, постоїть та й додому вертається... (Вовчок, І, 1955, 218).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | позачинюваний | позачинювана | позачинюване | позачинювані |
Родовий | позачинюваного | позачинюваної | позачинюваного | позачинюваних |
Давальний | позачинюваному | позачинюваній | позачинюваному | позачинюваним |
Знахідний | позачинюваний, позачинюваного | позачинювану | позачинюване | позачинювані, позачинюваних |
Орудний | позачинюваним | позачинюваною | позачинюваним | позачинюваними |
Місцевий | на/у позачинюваному, позачинюванім | на/у позачинюваній | на/у позачинюваному, позачинюванім | на/у позачинюваних |