позбавлений
ПОЗБАВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позбавити. Справді, єдиній дочці такого батька, рано позбавленій материнського впливу, даремно було б доводити, що її «принципи» утопічні і не годяться в наші обставини (Л. Укр., III, 1952, 686); В'ялий, мов риба, позбавлена води, Сергій ішов з дому і такий самий і повертався (Епік, Тв., 1958, 241); Не існує гіршої муки для митця, ніж бути позбавленим змоги творити прекрасне... для щастя людей... (Тулуб, В степу.., 1964, 112); // Який не має чого-небудь. Та що вона знає? Може, це лише домисли, позбавлені фактичної основи? (Фр., VI, 1951, 256); Класові жаргони позбавлені будь-якої мовної самостійності (Нариси з діалектології.., 1955, 4).
Не позбавлений чого - який має, якому властиве що-небудь. Писарша тепер вбралась в нову шерстяну зелену сукню, ще й почепила на шию шість разків доброго товстого намиста.. Кольори були різкі, але не позбавлені ефекту (Н.-Лев., IV, 1956, 65); Дорошеві зробилося досадно, бо він спіймав себе на тому, що не позбавлений себелюбства (Тют., Вир, 1964, 162);
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | позбавлений | позбавлена | позбавлене | позбавлені |
Родовий | позбавленого | позбавленої | позбавленого | позбавлених |
Давальний | позбавленому | позбавленій | позбавленому | позбавленим |
Знахідний | позбавлений, позбавленого | позбавлену | позбавлене | позбавлені, позбавлених |
Орудний | позбавленим | позбавленою | позбавленим | позбавленими |
Місцевий | на/у позбавленому, позбавленім | на/у позбавленій | на/у позбавленому, позбавленім | на/у позбавлених |