позвалювати
ПОЗВАЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. Звалити всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь; // Зруйнувати все або багато чого-небудь. З-за спини голос: - Трактори - да! А тоді казарми строїти, а ці хати позвалювати та комуну заводити (Головко, II, 1957, 55).
Позвалювати з ніг - ударом, поштовхом змусити впасти всіх або багатьох. Декотрі молодиці зопалу та знестямки кинулись через сінешні двері в ганок, просто між гусарів та паннів і трохи не позвалювали їх з ніг (Н.-Лев., III, 1956, 147).
2. Наскидати безладно чого-небудь в одно місце. [Оленка:] А ось ті скелі. Хто позвалював їх у цю хащу, чия рука повкладала їх так, щоб захистити нас, безіменних, перед нападом? (Ірчан, І, 1958, 174).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позвалюю | позвалюємо |
2 особа | позвалюєш | позвалюєте |
3 особа | позвалює | позвалюють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позвалював | позвалювали |
Жіночий рід | позвалювала | |
Середній рід | позвалювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позвалюймо | |
2 особа | позвалюй | позвалюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позвалювавши |